Уретероцеле та ектопічний сечовід у дітей: діагностика і лікування

Уретероцеле — це кістоподібне розширення внутрішньоміхурового підслизового відділу сечоводу. Воно може повністю розташовуватися всередині сечового міхура або поширюватися до його шийки чи уретри, порушуючи відтік сечі.

Ектопічний сечовід має отвір у шийці сечового міхура, уретрі або поза сечовими шляхами. Він може відводити сечу від верхнього сегмента подвоєної нирки або від окремої нирки.

У подвоєній системі уретероцеле найчастіше пов’язане із сечоводом верхнього сегмента. Воно може порушувати відтік із цього сегмента, стискати нижній сегмент або його сечовід, поєднуватися з рефлюксом у нижній сегмент і зрідка впливати на протилежні сечові шляхи.

Тактику визначають після оцінки верхнього й нижнього сегментів, протилежної нирки, рефлюксу, обструкції та стану шийки сечового міхура. Низька функція одного сегмента є важливим, але не єдиним критерієм вибору лікування.

Частина дітей не має симптомів, і зміни виявляють на УЗД. Постійне підтікання між нормальними сечовипусканнями у дівчинки є характерною підказкою щодо ектопічного сечоводу, але не підтверджує діагноз без обстеження. У хлопчиків постійне підтікання зазвичай не очікується; можливими проявами можуть бути інфекції або повторний епідидиміт.

Після антенатальної підозри УЗД підтверджує уретероцеле й допомагає оцінити верхній і нижній сегменти подвоєної нирки, розширення сечоводів, стан паренхіми, сечового міхура, його шийки та протилежної нирки.

Мікційну цистоуретрографію (VCUG) використовують для оцінки рефлюксу в ураженій і протилежній системі, нижніх сечових шляхів, шийки міхура та поширення уретероцеле до уретри. У вибраних безсимптомних дітей із невеликим внутрішньоміхуровим уретероцеле без розширення нижнього сегмента потребу в дослідженні визначають індивідуально.

DMSA-сцинтиграфію застосовують вибірково для оцінки кортикальної тканини та функції окремих сегментів, а MAG3 — для оцінки відтоку й роздільної функції. Жодне окреме дослідження не визначає операцію самостійно; результати зіставляють з анатомією, інфекціями, симптомами та динамікою УЗД.

Спостереження можливе у відібраних безсимптомних дітей, якщо немає обструкції виходу із сечового міхура або значущої обструкції нижнього сегмента, вираженого гідроуретеронефрозу, повторних фебрильних інфекцій чи погіршення функції. Низька або відсутня функція верхнього сегмента сама по собі не означає автоматичної операції.

Спостереження не означає ігнорування: при інфекції, погіршенні дилатації або підозрі на втрату функції план змінюють.

Консервативний підхід може включати контроль інфекцій, спостереження, аналізи сечі, оцінку сечовипускання та лікування супутньої дисфункції міхура або закрепів.

У новонароджених із гідроуретеронефрозом через уретероцеле або ектопічний сечовід EAU/ESPU рекомендує розпочати антибактеріальну профілактику. Конкретний препарат, тривалість і подальший перегляд визначає лікар з урахуванням анатомії, інфекцій і ризику антимікробної резистентності; профілактика не є універсальною для всіх вікових груп або безстроковою схемою.

Невідкладне відновлення відтоку потрібне при уросепсисі, піонефрозі, інфекції на тлі обструкції, гострій затримці сечі або обструкції шийки сечового міхура. Для дренування за клінічною ситуацією можуть застосовувати ендоскопічну декомпресію чи нефростомію; це не означає, що кожна ІСШ потребує операції.

Планове втручання розглядають при значущій обструкції, повторних фебрильних інфекціях, симптомному уретероцеле, рефлюксі з несприятливими чинниками, погіршенні функції або постійному підтіканні при підтвердженому ектопічному сечоводі.

Рішення приймають за сукупністю клінічного стану, віку, функції сегментів, рефлюксу або обструкції ураженого чи протилежного сечоводу, стану шийки сечового міхура та анатомічного типу уретероцеле. Низька функція сегмента сама по собі не визначає метод операції.

Ендоскопічна пункція або розсічення уретероцеле може швидко зменшити обструкцію й бути першим або достатнім етапом у вибраних випадках. Водночас декомпресія не гарантує остаточного лікування: після неї можливі збереження обструкції, поява або збереження рефлюксу та потреба в додатковому втручанні.

За показаннями виконують уретероуретеростомію — з’єднання сечоводу ураженого сегмента з нормально дренуючим сечоводом, реімплантацію або іншу реконструкцію. Потреба в додатковій операції після ендоскопічного лікування частіше виникає при ектопічному уретероцеле та подвоєній системі, але повторне втручання потрібне не кожній дитині.

Видалення нефункціонуючого сегмента — часткову нефроуретеректомію або гемінефректомію — розглядають лише за сукупністю показань: функцією сегмента, симптомами, повторними інфекціями, обструкцією, постійним підтіканням і можливістю нефронзберігальної реконструкції. Низька або відсутня функція сама по собі не означає автоматичного видалення.

Під час спостереження та після операції контролюють УЗД, інфекції, рефлюкс, залишкову обструкцію, функцію верхнього й нижнього сегментів, стан протилежної нирки, спорожнення сечового міхура та симптоми підтікання. Після ендоскопічної декомпресії потрібна повторна оцінка.

Розширення сечових шляхів може зменшуватися повільно й саме по собі не означає невдачу лікування. Додаткове втручання іноді потрібне, але не є неминучим; строки контролю визначають індивідуально.

Ризик залежить від форми уретероцеле, ектопії, функції сегмента і наявності інфекцій до лікування.

Інформація на сторінці має ознайомчий характер і не замінює консультацію лікаря. Діагноз і план лікування визначаються індивідуально після огляду та аналізу результатів обстежень. При гострому болю, травмі, підозрі на перекрут яєчка, защемлення кили або іншому невідкладному стані зверніться по ургентну медичну допомогу.