Кісти селезінки у дітей: спостереження та органозберігальне лікування

Кіста селезінки — це порожнинне утворення з рідинним вмістом у тканині селезінки. У дітей більшість таких утворень доброякісні, але їхню природу не завжди можна остаточно визначити лише за одним УЗД.

За походженням розрізняють паразитарні та непаразитарні кісти. Серед непаразитарних виділяють первинні, або справжні, кісти з епітеліальним вистеленням і вторинні псевдокісти без такого вистелення, які нерідко формуються після травми або крововиливу.

Первинні епітеліальні кісти зазвичай мають вроджене походження. Вторинні псевдокісти можуть виникати після травми селезінки, організованого крововиливу або запального процесу.

Окремо потрібно враховувати ехінококову кісту, особливо за відповідного епідеміологічного анамнезу або характерних змін на візуалізації. Лімфатичні мальформації та інші кістозні утворення селезінки також можуть виглядати подібно.

УЗД є першим методом: воно оцінює розмір, внутрішній вміст, перегородки, товщину стінки, кровоплин і зміни в динаміці.

МРТ може уточнити анатомію без іонізуючого випромінювання. КТ застосовують за конкретними показаннями — при травмі, підозрі на кровотечу, кальцифікатах, складній анатомії або для планування втручання.

Залежно від анамнезу та зображень можуть знадобитися загальний аналіз крові, маркери запалення й обстеження на ехінококоз. CA 19-9 або CEA іноді підвищуються при доброякісних епітеліальних кістах, тому самі по собі не доводять злоякісність і не замінюють оцінку зображень.

Ехінококове ураження селезінки рідкісне, але можливе. Його враховують при контакті з собаками або сільськогосподарськими тваринами, проживанні чи перебуванні в ендемічній місцевості та за характерних ознак на УЗД, КТ або МРТ.

Якщо паразитарна природа не виключена, звичайну діагностичну пункцію або склеротерапію не планують як для непаразитарної кісти: тактика має визначатися спеціалізованою командою.

Спостереження обґрунтоване при безсимптомній кісті з доброякісними ознаками, без швидкого росту, кровотечі, інфікування або компресії сусідніх органів.

У педіатричних серіях часто використовують орієнтир менше 5 см, але це не абсолютна межа. Рішення залежить від симптомів, динаміки, структури, віку дитини та анатомії кісти. Інтервал контрольного УЗД визначають індивідуально; у дітей може знадобитися спостереження впродовж росту та пубертату.

Ліків, які надійно розчиняють непаразитарну кісту селезінки, немає. Консервативна тактика означає клінічне спостереження, контрольні УЗД та повторну оцінку при появі симптомів або рості кісти.

Рекомендації щодо контактного спорту й ризику травми визначають індивідуально, особливо при великій або поверхнево розташованій кісті.

Втручання розглядають при болю або інших симптомах, документованому рості, компресії сусідніх органів, кровотечі, розриві, інфікуванні, невизначеній природі утворення або анатомії, що створює значний ризик ускладнень.

Розмір 5 см часто використовують як додатковий орієнтир, але не як автоматичне показання до операції. Велика стабільна безсимптомна кіста і менша симптомна кіста можуть потребувати різної тактики.

Проста аспірація видаляє рідину, але не усуває стінку кісти, тому часто не є остаточним лікуванням.

Склеротерапія під контролем візуалізації відрізняється від простого дренування: після евакуації вмісту обробляють внутрішню поверхню кісти склерозантом. Вона може бути органозберігальним варіантом у відібраних пацієнтів, але також має ризик повторного накопичення рідини, особливо при дуже великих кістах.

Мета операції — усунути симптоми й ризик ускладнень, мінімізувати рецидив і зберегти якомога більше функціональної тканини селезінки.

Для периферично розташованої кісти можуть розглядатися повне висічення кісти або часткова резекція селезінки. Deroofing, фенестрація чи марсупіалізація технічно менш радикальні, але залишення частини секретуючої стінки пов’язане з вищим ризиком рецидиву.

Тотальна спленектомія може знадобитися при центральній або воротній локалізації, майже повному заміщенні селезінки, неконтрольованій кровотечі або неможливості безпечно залишити функціональну тканину. Вона не повинна бути автоматичним вибором для кожної кісти.

Після органозберігального втручання контролюють біль, температуру, гемоглобін, стан ран і залишкову або рецидивну порожнину за УЗД. Терміни повернення до школи, спорту й фізичних навантажень залежать від обсягу операції.

Якщо виконана тотальна спленектомія, потрібен окремий план профілактики тяжких інфекцій: вакцинація відповідно до віку й локального протоколу, пояснення алгоритму дій при гарячці та вирішення питання антибактеріальної профілактики.

Інформація на сторінці має ознайомчий характер і не замінює консультацію дитячого хірурга. Тактика визначається за симптомами, динамікою, анатомією кісти та результатами обстежень.

При раптовому болю в животі, блідості, слабкості, непритомності або погіршенні стану після травми потрібна невідкладна медична допомога.