Гіпоспадія у хлопчиків: діагностика та хірургічна корекція

Гіпоспадія — це вроджений стан, при якому зовнішній отвір уретри розташований не на типовому місці на верхівці голівки, а нижче по її поверхні, на стовбурі статевого члена або ближче до калитки.

Вона може поєднуватися з викривленням статевого члена, особливим виглядом крайньої плоті та порушенням напрямку струменя сечі.

Гіпоспадія формується під час внутрішньоутробного розвитку. На її виникнення можуть впливати генетичні, гормональні, плацентарні та інші фактори, але в конкретної дитини причину часто неможливо визначити однозначно.

Дистальна форма зазвичай простіша, а проксимальна може потребувати складнішої реконструкції та додаткової оцінки супутніх станів.

Діагноз часто помітний при огляді після народження, але остаточну форму й тактику визначає дитячий уролог. Оцінюють розташування та ширину отвору уретри, якість уретральної пластинки, розмір голівки, стан крайньої плоті та викривлення.

Після розправлення тканин під час операції анатомія може оцінюватися точніше, тому попередній план іноді коригують інтраопераційно.

Деякі мінімальні варіанти можуть не потребувати негайного втручання, якщо немає функціональних порушень і сім’я розуміє можливі наслідки. Але рішення про спостереження має прийматися після огляду.

Спостереження також потрібне після операції, бо частина ускладнень може проявлятися не одразу.

Операцію розглядають, якщо є значуще зміщення отвору уретри, порушення напрямку струменя, викривлення, ризик майбутніх функціональних проблем або виражена косметична й анатомічна деформація.

Мета лікування — створити безпечний для сечовипускання канал, скоригувати викривлення за потреби і забезпечити прийнятний зовнішній вигляд без обіцянок ідеального результату.

Реконструкція може бути одноетапною або двоетапною. При дистальних і частині середніх форм можуть застосовуватися методи на основі уретральної пластинки, наприклад TIP або Mathieu, але це лише приклади, а не універсальний вибір.

При проксимальних формах частіше потрібна індивідуальна реконструктивна стратегія, іноді з двома етапами, корекцією викривлення і використанням тканин крайньої плоті або інших тканин за показаннями.

Після операції можуть використовуватися катетер або стент, пов’язка, знеболення та інструкції з догляду. Тривалість дренування і пов’язки залежить від техніки й обсягу реконструкції.

Батькам пояснюють, коли звертатися повторно: температура, наростаючий набряк, кровотеча, проблеми з відтоком сечі, різкий біль або розходження тканин.

Ризик ускладнень вищий при складних і проксимальних формах, повторних операціях або несприятливих тканинах. Саме тому важливі доопераційне пояснення і довгострокове спостереження.

Інформація на сторінці має ознайомчий характер і не замінює консультацію лікаря. Діагноз і план лікування визначаються індивідуально після огляду та аналізу результатів обстежень. При гострому болю, травмі, підозрі на перекрут яєчка, защемлення кили або іншому невідкладному стані зверніться по ургентну медичну допомогу.